розбирання
РОЗБИРА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. розбира́ти 1–4, 10, 11.
Вже йде та непевна справа – розбирання жеребків (Леся Українка);
Я тільки міцніше стиснув гвинтівку і вперше відчув, що це – зброя, а не річ для вивчення, розбирання, складання, чистки і носіння на плечі (І. Багмут);
Віддав [полковник] наказ зібрати все населення міста для розбирання руїн (В. Собко);
Провів [М. К. Гудзій] справді колосальну роботу щодо розбирання величезної кількості рукописів письменника [Л. Толстого] (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)