розбитний

РОЗБИТНИ́Й, а́, е́, розм. Який уміє вдало, швидко, за будь-яких обставин усього добиватися, все діставати і т. ін.; спритний, моторний.

— Приїде сьогодні… з вантажем… Все зробила, все дістала розбитна Ольга (Шиян, Баланда, 1957, 189);

Хазяїн із тих розбитних гуляй-пільськчх хурщиків, що розжилися до революції на торгівлі хлібом (Гончар, II, 1959, 332);

Не балувана людською увагою і ласкою, з вигляду ніби смілива і розбитна, а насправді дуже чутлива на кожну нещирість, Мотя особливо цінувала щирість і відвертість в людях (Коз., Сальвія, 1959, 125).

Значення в інших словниках

1. розбитний — розбитни́й прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. розбитний — див. спритний  Словник синонімів Вусика
3. розбитний — -а, -е, розм. Який уміє вдало, швидко, за будь-яких обставин усього домагатися, все діставати і т. ін.; спритний, моторний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розбитний — РОЗБИТНИ́Й, а́, е́, розм. Який уміє вдало, швидко, за будь-яких обставин усього добиватися, все діставати і т. ін.; спритний, моторний. – Приїде сьогодні... з вантажем... Все зробила, все дістала розбитна Ольга (А.  Словник української мови у 20 томах
5. розбитний — СПРИ́ТНИЙ (який уміє легко виходити із скрутного становища, уміло веде справи, вміє за будь-яких обставин швидко, вдало домагатися свого), МЕТКИ́Й, РОЗБИТНИ́Й розм., ШУ́СТРИЙ розм.  Словник синонімів української мови