розбишакуватий

РОЗБИШАКУВА́ТИЙ, а, е.

1. Який може грабувати, вбивати людей.

2. Який любить бешкетувати, пустувати.

— Хай хоч що, а не віддам чайки цим розбишакуватим хлопчиськам, які так безсердечно перебили крило бідній пташці (Збан., Мор. чайка, 1959, 24);

— Господи праведний, і в кого воно таке вдалося розбишакувате? Учора горщик розбило, сьогодні дивлюся, а воно крізь друшляк попіл просіває (Тют., Вир, 1964, 24);

Яка ж вона гарна, ота розбишакувата, вередлива і насмішкувата випускниця школи! (Чаб., Тече вода.., 1961, 8);

*Образно. Вітер, по-літньому теплий і вже по-осінньому розбишакуватий, замів сліди біля школи (Збан., Малин. дзвін, 1958, 57).

Значення в інших словниках

1. розбишакуватий — розбишакува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. розбишакуватий — див. задерикуватий; непокірний  Словник синонімів Вусика
3. розбишакуватий — -а, -е. 1》 Який може грабувати, вбивати людей. 2》 Який любить бешкетувати, пустувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розбишакуватий — РОЗБИШАКУВА́ТИЙ, а, е, розм. 1. Який може грабувати, вбивати людей. У найдавніших джерелах Київської Русі варяги вперше згадуються саме як відчайдушні й розбишакуваті купці (з наук.-попул. літ.). 2. Який любить бешкетувати, пустувати.  Словник української мови у 20 томах
5. розбишакуватий — БЕШКЕ́ТНИЙ (схильний до бешкетування), РОЗБИШАКУВА́ТИЙ розм., ГАЛАБУ́РДНИЙ діал., ХУЛІГА́НИСТИЙ розм. (схильний до порушення громадського порядку).  Словник синонімів української мови