розбомбити
РОЗБОМБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. розбомбля́ть; док., перех.
1. Розбити, зруйнувати що-небудь, знищити когось бомбардуванням.
В тилу лівого флангу, де зайняв оборону перший батальйон, німці півгодини тому скинули авіадесант і страшенно розбомбили позиції батальйону (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 9);
— Я боялась… Думала, вас розбомбили… (Дор., Не повтори.., 1968, 21);
// безос.
Десь уже на світанні в широкій балці все одразу спинилося. Попереду розбомбило місток, утворився затор (Баш, На.. дорозі, 1967, 234).
2. перен., розм. Дуже розкритикувати або вилаяти кого-небудь за щось.
— Сагайдак уплутався, дає чортів за молоко. Допіру розбомбив чорнявського голову (Кучер, Трудна любов, 1960, 578).
Словник української мови (СУМ-11)