Словник української мови в 11 томах

розбуджати

РОЗБУДЖА́ТИ див. розбу́джувати.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. розбуджати — розбуджа́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. розбуджати — див. розбуджувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розбуджати — РОЗБУДЖА́ТИ див. розбу́джувати.  Словник української мови у 20 томах
  4. розбуджати — РОЗБУДИ́ТИ (перервати чийсь сон, примусити кого-небудь прокинутися), ПРОБУДИ́ТИ, ПІДНЯ́ТИ (ПІДІЙНЯ́ТИ), РОЗБУ́РКАТИ розм., ПРОБУ́РКАТИ розм., ПРОКИ́НУТИ розм.; ДОБУДИ́ТИСЯ розм. (після певних зусиль); РОЗШТОВХА́ТИ розм., РОЗТЕРМО́СИТИ розм.  Словник синонімів української мови
  5. розбуджати — Розбу́джувати, -джую, -джуєш і розбуджа́ти, -джа́ю, -джа́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)