розбунтований

РОЗБУНТО́ВАНИЙ, а, е, розм., рідко. Який дуже схвилювався, розтривожився від чого-небудь; схвильований;

// Який зняв бунт ( див. бунт¹).

Йому, Оленчукові, завдячує він тепер своїм життям. Мабуть, сама доля послала йому в розбунтованій Чаплинці колишнього його підлеглого з чабанською гирлигою із-за купи кураю! (Гончар, II, 1959, 61).

Значення в інших словниках

1. розбунтований — розбунто́ваний дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. розбунтований — -а, -е, розм., рідко. Який дуже схвилювався, розтривожився від чого-небудь; схвильований. || Який зняв бунт (див. бунт I).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розбунтований — РОЗБУНТО́ВАНИЙ, а, е, розм., рідко. Який дуже схвилювався, розтривожився від чого-небудь; схвильований; // Який зняв бунт (див. бунт¹). Йому, Оленчукові, завдячує він тепер своїм життям.  Словник української мови у 20 томах