розбурхуватися

РОЗБУ́РХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗБУ́РХАТИСЯ, аюся, аєшся, док.

1. Втрачати спокій: розтривожуватися.

— І мені не хочеться спати, розбурхався спогадом… (Козл., Весн. шум, 1952, 103).

2. Ставати бурхливим, неспокійним (про річку, море і т. ін.).

Розбурхались води, розлилися ріки І ниви, І села руйнують навіки (Фр., XIII, 1954, 168);

// Ставати діючим, вибухати (про вулкан).

3. Наростати, посилюватися, досягати великої інтенсивності, сили у своєму вияві (про явища природи).

Цього дня як навмисне зранку розбурхався вітер, а навечір розходилася буря (Баш, Вибр., 1948, 86);

На третій день розбурхалась гроза: з громами, блискавками, але без дощу (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 577).

Значення в інших словниках

1. розбурхуватися — розбу́рхуватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розбурхуватися — див. сердитися; хвилюватися  Словник синонімів Вусика
3. розбурхуватися — -уюся, -уєшся, недок., розбурхатися, -аюся, -аєшся, док. 1》 Втрачати спокій; розтривожуватися. 2》 Ставати бурхливим, неспокійним (про річку, море і т. ін.). || Ставати діючим, вибухати (про вулкан). 3》 Наростати, посилюватися, досягати великої інтенсивності, сили у своєму вияві (про явища природи).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розбурхуватися — РОЗБУ́РХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗБУ́РХАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. Втрачати спокій: розтривожуватися. – І мені не хочеться спати, розбурхався спогадом... (П. Козланюк). 2. Ставати бурхливим, неспокійним (про річку, море і т. ін.).  Словник української мови у 20 томах