Словник української мови в 11 томах

розбушовуватися

РОЗБУШО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., рідко, РОЗБУШУВА́ТИСЯ, уюся, уєшся, док.

1. Ставати бурхливим, неспокійним (про море, річку і т. ін.).

Море було так розбушувалось від часу виїзду тьоті Елі, що тільки сьогодні встановилось (Л. Укр., V, 1956, 194);

Антон похвалився, що весною Стрий як розбушується, то люди нічому не раді. На Заріччі затопляє половину села (Чорн., Визвол. земля, 1959, 164).

2. розм. Посилюватися, наростати, досягати у своєму вияві великої сили, інтенсивності (про почуття, стихійні сили і т. ін.).

Важка неприязнь залягла між ними, яка Лагутіна більше дивувала, а в ньому [Степурі] раз у раз розбушовувалась жагучою ненавистю (Гончар, Людина.., 1960, 51);

Буря дощова розбушувалася. Небо громом і вогнем розверзлося (Баш, На землі.., 1957, 60);

— Війна, Зоєнько, взимку замерзла, як замерзає Азовське море, а потепліє — розбушується. Може, й з Лебединого нам доведеться драпати (Хор., Незакінч. політ, 1960, 61).

3. перен., розм. Почати бушувати, поводити себе нестримано, виявляючи гнів, роздратування.

— Я не можу порушувати порядку. Тоді й інші хворі розбушуються, і їх пускай по місту гуляти (Хижняк, Невгамовна, 1961, 281);

Як легко було стримувати себе ще кілька років тому!.. А вчора — ні сіло ні впало — перед Андрієм Петровичем розбушувався (Шовк., Людина.., 1962, 63);

— Дарма що ото голова інеєм взялась, — додала Корніїха, — а на Центральній недавно так розбушувався, що дружинники й такого хотіли остригти, мені вже відбороняти довелось… (Гончар, Тронка, 1963, 11).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. розбушовуватися — розбушо́вуватися дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. розбушовуватися — -уюся, -уєшся, недок., рідко, розбушуватися, -уюся, -уєшся, док. 1》 Ставати бурхливим, неспокійним (про море, річку і т. ін.). 2》 розм. Посилюватися, наростати, досягати у своєму вияві великої сили, інтенсивності (про почуття, стихійні сили і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розбушовуватися — РОЗБУШО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., рідко, РОЗБУШУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм. 1. Ставати бурхливим, неспокійним (про море, річку і т. ін.).  Словник української мови у 20 томах