розварюватися
РОЗВА́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗВАРИ́ТИСЯ, варю́ся, ва́ришся, док.
1. Втрачати від варіння свою форму, ставати розсипчастим, крихким.
Картоплю треба варити на слабкому вогні, бо на сильному вона зверху розварюється, а всередині лишається сирою (Хлібороб Укр., 1, 1969, 44);
Якщо тісто виготовляють для вареників з овочевим фаршем, то для того, щоб краще тримався фарш, а вареники не розварювались, слід збільшити норму яєць (Укр. страви, 1957, 246);
Почала [мати] красити в цибулинні крашанки. А я, як тепер пам’ятаю, стою і заглядаю в казан. Коли бачу — одна крашанка розварилася (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 76);
// Варячись, ставати зовсім готовим до вживання або дуже м’яким.
Щоб квасоля добре розварювалась, її перед варінням перебирають, заливають холодною перевареною водою на 8-10 год. (Укр. страви, 1957, 49).
2. перен., розм. Набувати розслабленого стану (про живі істоти); розморюватися.
— Я слухаю вчора увечері, що це так бджола гуде. Аж воно он чого, — казав дід, розварюючись від немочі у курені (Мирний, І, 1954, 193);
Випивши ще один корець п’янкого меду, Володислав зовсім розварився (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 73).
3. розм., рідко. Варити багато страв.
Тепер піст, — нічого побагато розварюваться (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)