розвередитися
РОЗВЕРЕДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док.
1. розм. Знову заболіти від доторкання (про хворе місце, рану).
2. діал. Розвередуватися.
[Матрона (до Рябини):] Овва! А ти чого розвередився та розприндився? Побоявся, що правда наверх вийде? (Фр., IX, 1952, 392).
Словник української мови (СУМ-11)