розвеселяти
РОЗВЕСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗВЕСЕЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех. Робити кого-небудь веселим, радісним; викликати у когось веселий, радісний настрій.
Комунівський голова.. голосніш од усіх співав, високо тримав голову, картав недбалих, підтримував кволих, розвеселяв сумних (Ю. Янов., II, 1954, 156);
Помітивши пригнічений настрій хлопця, батько намагався його розвеселити (Добр., Ол. солдатики, 1961, 5);
// Викликати у кого-небудь сміх; смішити когось.
Вміла [Стаха] орудувати сміхом не гірше, ніж яка-небудь красуня очима. Могла тим своїм сміхом розвеселити людину до сліз і довести до сказу (Вільде, Сестри.., 1958, 378);
// Створювати приємне враження для очей, зору.
Мотря стояла коло мисника й з місця не рушила та все дивилась у піч, де тлів жар у попелі, неначе хотіла розвеселить свої очі веселим вогнем (Н.-Лев., II, 1956, 287);
// Сповнювати веселощами, радістю.
— Ти молоденька, то й хату нашу розвеселиш і внучечку мою втішиш (Вовчок, І, 1955, 10).
Словник української мови (СУМ-11)