розвеселяти
РОЗВЕСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗВЕСЕЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., кого, що.
Робити кого-небудь веселим, радісним; викликати у когось веселий, радісний настрій.
Комунівський голова .. голосніш од усіх співав, високо тримав голову, картав недбалих, підтримував кволих, розвеселяв сумних (Ю. Яновський);
Помітивши пригнічений настрій хлопця, батько намагався його розвеселити (С. Добровольський);
// Викликати в кого-небудь сміх; смішити когось.
Вміла [Стаха] орудувати сміхом не гірше, ніж яка-небудь красуня очима. Могла тим своїм сміхом розвеселити людину до сліз і довести до сказу (Ірина Вільде);
// Створювати приємне враження для очей, зору.
Мотря стояла коло мисника й з місця не рушила та все дивилась у піч, де тлів жар у попелі, неначе хотіла розвеселить свої очі веселим вогнем (І. Нечуй-Левицький);
// Сповнювати веселощами, радістю.
– Ти молоденька, то й хату нашу розвеселиш і внучечку мою втішиш (Марко Вовчок).
◇ (1) І ме́ртвого (і ме́ртвих) розвесели́ти – бути дуже дотепним, сміхотливим, жартівливим.
В будь-яке товариство тебе приймуть, всюди ти бажаний, бо знають, який ти компанійський, вмієш і мертвих розвеселити! (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)