1. Словник української мови у 20 томах

розвеселяти

РОЗВЕСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗВЕСЕЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., кого, що.

Робити кого-небудь веселим, радісним; викликати у когось веселий, радісний настрій.

Комунівський голова .. голосніш од усіх співав, високо тримав голову, картав недбалих, підтримував кволих, розвеселяв сумних (Ю. Яновський);

Помітивши пригнічений настрій хлопця, батько намагався його розвеселити (С. Добровольський);

// Викликати в кого-небудь сміх; смішити когось.

Вміла [Стаха] орудувати сміхом не гірше, ніж яка-небудь красуня очима. Могла тим своїм сміхом розвеселити людину до сліз і довести до сказу (Ірина Вільде);

// Створювати приємне враження для очей, зору.

Мотря стояла коло мисника й з місця не рушила та все дивилась у піч, де тлів жар у попелі, неначе хотіла розвеселить свої очі веселим вогнем (І. Нечуй-Левицький);

// Сповнювати веселощами, радістю.

– Ти молоденька, то й хату нашу розвеселиш і внучечку мою втішиш (Марко Вовчок).

◇ (1) І ме́ртвого (і ме́ртвих) розвесели́ти – бути дуже дотепним, сміхотливим, жартівливим.

В будь-яке товариство тебе приймуть, всюди ти бажаний, бо знають, який ти компанійський, вмієш і мертвих розвеселити! (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розвеселяти — розвеселя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розвеселяти — Веселити, РОЗВАЖАТИ, звеселяти; (до сліз) смішити. Словник синонімів Караванського
  3. розвеселяти — -яю, -яєш, недок., розвеселити, -лю, -лиш, док., перех. Робити кого-небудь веселим, радісним; викликати у когось веселий, радісний настрій. || Створювати приємне враження для очей, зору. || Сповнювати веселощами, радістю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розвеселяти — ВЕСЕЛИ́ТИ (викликати веселий настрій у когось), ЗВЕСЕЛЯ́ТИ, РОЗВЕСЕЛЯ́ТИ, ЗАБАВЛЯ́ТИ, РОЗВАЖА́ТИ, ТІ́ШИТИ, ПОТІША́ТИ. — Док.: звесели́ти, повесели́ти, розвесели́ти, заба́вити, розва́жити, поті́шити. Все їх, здавалось, тішило й веселило (О. Словник синонімів української мови
  5. розвеселяти — Розвеселя́ти, -ля́ю, -ля́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розвеселяти — РОЗВЕСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗВЕСЕЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех. Робити кого-небудь веселим, радісним; викликати у когось веселий, радісний настрій. Комунівський голова.. Словник української мови в 11 томах
  7. розвеселяти — Розвеселя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. розвеселити, -лю́, -лиш, гл. Развеселять, развеселить. Мет. 80. Мил. 221. Ох заболіла в мене головонька, шо нікому розвеселити. Чуб. V. 223. Ані я сплю, ані лежу, туги на серденьку не розвеселю. Чуб. V. 346. Словник української мови Грінченка