розвеснятися
РОЗВЕСНЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., РОЗВЕСНИ́ТИСЯ, и́ться, док., безос. Наставати (про весну).
Надворі зовсім розвеснилось, з тополиного і вербового галуззя обтрушувались пахощі набряклих бруньок (Стельмах, Правда.., 1961, 251);
Як розвесниться, зітхне земля на радощах, вологою візьметься (Рад. Укр., 27.III 1962, 3).
Словник української мови (СУМ-11)