розволочуватися

РОЗВОЛО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., рідко, РОЗВОЛОЧИ́ТИСЯ, лочу́ся, ло́чишся, док.

1. тільки док., розм. Стати морально зіпсованим, набувши аморальних звичок.

Жени, мати, свого сина. Бо розволочиться (Чуб., V, 1874, 166);

Перескочила її гадка на.. чоловіка-москаля… Де він?.. що з ним сталося?.. Може, розпився, розволочився та так де-небудь під шинком богу й душу віддав (Мирний, II, 1954, 157);

// Звикнути гуляти, нічого не робити; розбалуватися.

Хіба вже на велике свято, що до церкви одпросимось, а в неділю й не думай. «Розволочитесь, — було каже пані, гніваючись, — не пущу!..» (Вовчок, І, 1955, 102);

— Тебе добудишся! Менше б по вулиці тинявся. Ось ми пропишемо Федотові, як ти тут розпарубкувався та розволочився (Тют., Вир, 1964, 8).

2. тільки недок. Пас. до розволо́чувати.

Значення в інших словниках

1. розволочуватися — розволо́чуватися дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розволочуватися — -уюся, -уєшся, недок., рідко, розволочитися, -лочуся, -лочишся, док. 1》 тільки док., розм. Стати морально зіпсованим, набувши аморальних звичок. || Звикнути гуляти, байдикувати. 2》 тільки недок. Пас. до розволочувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розволочуватися — РОЗВОЛО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., рідко, РОЗВОЛОЧИ́ТИСЯ, лочу́ся, ло́чишся, док. 1. тільки док., розм. Стати морально зіпсованим, набувши аморальних звичок. Жени, мати, свого сина. Бо розволочиться (П. Чубинський); Перескочила її гадка на ..  Словник української мови у 20 томах