розволочуватися
РОЗВОЛО́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., рідко, РОЗВОЛОЧИ́ТИСЯ, лочу́ся, ло́чишся, док.
1. тільки док., розм. Стати морально зіпсованим, набувши аморальних звичок.
Жени, мати, свого сина. Бо розволочиться (П. Чубинський);
Перескочила її гадка на .. чоловіка-москаля... Де він?.. що з ним сталося?.. Може, розпився, розволочився та так де-небудь під шинком богу й душу віддав (Панас Мирний);
// Звикнути гуляти, нічого не робити; розбалуватися.
Хіба вже на велике свято, що до церкви одпросимось, а в неділю й не думай. “Розволочитесь, – було каже пані, гніваючись, – не пущу!..” (Марко Вовчок);
– Тебе добудишся! Менше б по вулиці тинявся. Ось ми пропишемо Федотові, як ти тут розпарубкувався та розволочився (Григорій Тютюнник).
2. тільки недок. Пас. до розволо́чувати.
Після оранки земля розволочується.
Словник української мови (СУМ-20)