розволочувати
РОЗВОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, РОЗВОЛОЧИ́ТИ, лочу́, ло́чиш, док.
1. що. Розпушувати чим-небудь зорану землю.
На поле вона прийшла з граблями, розволочила ріллю й руками повибирала довге коріння пирію (С. Чорнобривець).
2. кого, тільки док., розм. Зробити кого-небудь морально зіпсованим, привчивши його до аморальних вчинків, звичок.
– Пощо скаламутили ви наше життя, оголили й запаскудили наші гори, позводили наших дівчат, розволочили наших молодиць? (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)