розволочувати
РОЗВОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, РОЗВОЛОЧИ́ТИ, лочу́, ло́чиш, док.
1. що. Розпушувати чим-небудь зорану землю.
На поле вона прийшла з граблями, розволочила ріллю й руками повибирала довге коріння пирію (С. Чорнобривець).
2. кого, тільки док., розм. Зробити кого-небудь морально зіпсованим, привчивши його до аморальних вчинків, звичок.
– Пощо скаламутили ви наше життя, оголили й запаскудили наші гори, позводили наших дівчат, розволочили наших молодиць? (Г. Хоткевич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розволочувати — розволо́чувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- розволочувати — -ую, -уєш, недок., рідко., розволочити, -лочу, -лочиш, док., перех. 1》 Розпушувати чим-небудь зорану землю. 2》 тільки док., розм. Зробити кого-небудь морально зіпсованим, привчити його до аморальних вчинків, звичок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розволочувати — РОЗВОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко., РОЗВОЛОЧИ́ТИ, лочу́, ло́чиш, док., перех. 1. Розпушувати чим-небудь зорану землю. На поле вона прийшла з граблями, розволочила ріллю й руками повибирала довге коріння пирію (Чорн., Визвол. земля, 1959, 53). Словник української мови в 11 томах