1. Словник української мови в 11 томах

розволочувати

РОЗВОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко., РОЗВОЛОЧИ́ТИ, лочу́, ло́чиш, док., перех.

1. Розпушувати чим-небудь зорану землю.

На поле вона прийшла з граблями, розволочила ріллю й руками повибирала довге коріння пирію (Чорн., Визвол. земля, 1959, 53).

2. тільки док., розм. Зробити кого-небудь морально зіпсованим, привчити його до аморальних вчинків, звичок.

— Пощо скаламутили ви [пани] наше життя, оголили й запаскудили наші гори, позводили наших дівчат, розволочили наших молодиць? (Хотк., II, 1966, 376).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розволочувати — розволо́чувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розволочувати — -ую, -уєш, недок., рідко., розволочити, -лочу, -лочиш, док., перех. 1》 Розпушувати чим-небудь зорану землю. 2》 тільки док., розм. Зробити кого-небудь морально зіпсованим, привчити його до аморальних вчинків, звичок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розволочувати — РОЗВОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, РОЗВОЛОЧИ́ТИ, лочу́, ло́чиш, док. 1. що. Розпушувати чим-небудь зорану землю. На поле вона прийшла з граблями, розволочила ріллю й руками повибирала довге коріння пирію (С. Чорнобривець). 2. кого, тільки док., розм. Словник української мови у 20 томах