розгнівано
РОЗГНІ́ВАНО, присл. З гнівом, сердито.
Батий з пагорка стежив за наступом, кусав губи, розгнівано шепотів прокляття (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 477);
Дядько Себастіян розгнівано ступив крок уперед, а Юхрим крутнувся на місці і, пригинаючись, вислизнув із комнезаму (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 176);
*Образно. Насувала гроза.. Знову розгнівано вдарив грім, схопився страшний вітер і грізними перекатами загудів у лісі (Гур., Наша молодість, 1949, 25).
Словник української мови (СУМ-11)