розгодований
РОЗГОДО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розгодува́ти;
// У знач. прикм.
Уля чомусь дивилась, як смугастий Сидір, розгодований кіт, помахуючи пухнастим хвостом, одноманітно мурчав і терся об ноги хазяйки (Логв., Літа.., 1960, 58);
На порозі з’явилась фельдшериця в білому халаті, розгодована, повновида (Гончар, Тронка, 1963, 212).
Словник української мови (СУМ-11)