розгодинюватися
РОЗГОДИ́НЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗГОДИ́НИТИСЯ, иться, док., розм.
1. Звільнятися від хмар, туману.
Хмарне небо розгодинилось, блиснуло сонечко ясне, повінув вітрець (Мирний, І, 1949, 339);
*Образно. Його [Черемшини] обличчя розгодинювалось від одного ясного променя (Письмен. зблизька, 1958, 168).
2. Робитися ясним, погожим; розпогоджуватися;
// безос.
Розгодинилося, вияснилося, пшеничне зерно, як кришталь, переливалося на сонці (Горд., Дівчина.., 1954, 127).
Словник української мови (СУМ-11)