розгубленість

РОЗГУ́БЛЕНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. розгу́блений 2.

Хто боїться труднощів будівництва соціалізму, хто дає себе залякати ними, хто вдається в розпач або малодушну розгубленість, той не соціаліст (Ленін, 40, 1974, 298);

Лара схилила голову, щоб приховати розгубленість… (Шовк., Інженери, 1948, 346).

Значення в інших словниках

1. розгубленість — розгу́бленість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. розгубленість — [роузгублеин'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
3. розгубленість — -ності, ж. Стан за знач. розгублений 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розгубленість — РОЗГУ́БЛЕНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. розгу́блений 2. Лара схилила голову, щоб приховати розгубленість... (Ю. Шовкопляс).  Словник української мови у 20 томах
5. розгубленість — Розгу́бленість, -ности, -ності, -ністю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)