розгублено
РОЗГУ́БЛЕНО, присл. Розгубившись (у 4 знач.).
Юрчик не знав ще Віктора й розгублено дивився на нього (Сміл., Сашко, 1954, 227);
Діденко розгублено знизав плечима (Головко, II, 1957, 479).
Словник української мови (СУМ-11)РОЗГУ́БЛЕНО, присл. Розгубившись (у 4 знач.).
Юрчик не знав ще Віктора й розгублено дивився на нього (Сміл., Сашко, 1954, 227);
Діденко розгублено знизав плечима (Головко, II, 1957, 479).
Словник української мови (СУМ-11)