роздвоюватися
РОЗДВО́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗДВО́ЇТИСЯ, о́юся, о́їшся, док.
1. Ділитися на дві частини, роз’єднуватися надвоє.
Чисто виголене підборіддя трохи роздвоювалося (Собко, Звич. життя, 1957, 18);
Через якусь хвилину Давидові здається, що місяць раптом роздвоюється, а зорі почали товктися, підстрибувати (Стельмах, І, 1962, 479);
— Мені завжди хотілось ніби роздвоїтися, розмножитися, розірватися на сто шматків, і щоб кожна моя частина жила, й творила, й пізнавала різне гарне, і щоб все це був я (Довж., І, 1958, 353);
// Розгалужуватися на два боки або надвоє (про дорогу, колію і т. ін.).
Рівна дорога, роздвоюючись, вужчала (Шиян, Вибр., 1947, 32);
Вагони вже гуркотіли на дальніх стрілках, колія роздвоювалася, троїлася, поїзд підходив до великої станції (Кучер, Прощай.., 1957, 23);
Широкий Дунайський рукав роздвоївсь і круто загнув праворуч і ліворуч (Добр., Очак. розмир, 1965, 309).
2. перен. Втрачати цілісність (почуття, ставлення, погляду); приходити до стану внутрішнього розладу.
Душа юнака роздвоювалась. Він шанував Байду, був одним з кращих його учнів, та коли б Шаблій лише моргнув йому з свого комбайна, він не задумався б і перебіг би до.. Шаблія (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 23);
Життя його роздвоїлося, розкололося надвоє (Мирний, III, 1954, 186);
Олекса-чортоборець боявся стати богоборцем. Віковічна віра всіх предків не могла так скоро зникнути в одному індивідуумі — і Олекса роздвоївся (Хотк., Довбуш, 1965, 132).
Словник української мови (СУМ-11)