роздвоєний

РОЗДВО́ЄНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до роздво́їти.

Біла косинка прикривала пишну зачіску, роздвоєну тонким пробором (Десняк, II, 1955, 346).

2. у знач. прикм., перен. Який роздвоївся (у 2 знач.).

Страх і збентеження струснули всю його роздвоєну зав’ялу вдачу (Довж., І, 1968, 439);

Анатоль знову на самоті, роздвоєний (Кач., II, 1958, 362).

Значення в інших словниках

1. роздвоєний — роздво́єний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. роздвоєний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до роздвоїти. 2》 у знач. прикм., перен. Який роздвоївся (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. роздвоєний — РОЗДВО́ЄНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до роздво́їти. Біла косинка прикривала пишну зачіску, роздвоєну тонким пробором (О. Десняк). 2. у знач. прикм., перен. Який роздвоївся (у 2 знач.). Страх і збентеження струснули всю його роздвоєну зав'ялу вдачу (О.  Словник української мови у 20 томах
4. роздвоєний — Роздво́єний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)