роздвоєний
РОЗДВО́ЄНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до роздво́їти.
Біла косинка прикривала пишну зачіску, роздвоєну тонким пробором (Десняк, II, 1955, 346).
2. у знач. прикм., перен. Який роздвоївся (у 2 знач.).
Страх і збентеження струснули всю його роздвоєну зав’ялу вдачу (Довж., І, 1968, 439);
Анатоль знову на самоті, роздвоєний (Кач., II, 1958, 362).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- роздвоєний — роздво́єний прикметник Орфографічний словник української мови
- роздвоєний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до роздвоїти. 2》 у знач. прикм., перен. Який роздвоївся (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- роздвоєний — РОЗДВО́ЄНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до роздво́їти. Біла косинка прикривала пишну зачіску, роздвоєну тонким пробором (О. Десняк). 2. у знач. прикм., перен. Який роздвоївся (у 2 знач.). Страх і збентеження струснули всю його роздвоєну зав'ялу вдачу (О. Словник української мови у 20 томах
- роздвоєний — Роздво́єний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)