роздвоєння

РОЗДВО́ЄННЯ, я, с.

1. Дія за знач. роздво́їти і стан за знач. роздво́їтися.

Процес обміну породжує роздвоєння товару на товар і гроші.. (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 108);

У неї з’явилось дивне почуття роздвоєння (Донч., V, 1957, 321);

У цьому Варвариному подвоєнні було багато дивного, але це було саме подвоєнням, тобто збагаченням її життя, а не роздвоєнням, яке рівнозначне роздрібненню, тобто збідненню існування (Перв., Дикий мед, 1963, 207).

2. Місце, де що-небудь роздвоїлося (у 1 знач.); роздвоєна частина чого-небудь.

Остаточно ми не вийшли на царинку, лиш противно вниз, себто мов у яругу в роздвоєння гори (Коб., III, 1956, 153);

Дмитро, вплівши правицю в тугий сніп, знайшов ногою роздвоєння війя і стрибнув на тік (Стельмах, II, 1962, 403).

Значення в інших словниках

1. роздвоєння — роздво́єння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. роздвоєння — -я, с. 1》 Дія за знач. роздвоїти і стан за знач. роздвоїтися. 2》 Місце, де що-небудь роздвоїлося (у 1 знач.); роздвоєна частина чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. роздвоєння — РОЗДВО́ЄННЯ, я, с. 1. Дія за знач. роздво́їти і стан за знач. роздво́їтися. У неї з'явилось дивне почуття роздвоєння (О. Донченко); У цьому Варвариному подвоєнні було багато дивного, але це було саме подвоєнням, тобто збагаченням її життя...  Словник української мови у 20 томах