роздвоєння
РОЗДВО́ЄННЯ, я, с.
1. Дія за знач. роздво́їти і стан за знач. роздво́їтися.
У неї з'явилось дивне почуття роздвоєння (О. Донченко);
У цьому Варвариному подвоєнні було багато дивного, але це було саме подвоєнням, тобто збагаченням її життя, а не роздвоєнням, яке рівнозначне роздрібненню, тобто збідненню існування (Л. Первомайський).
2. Місце, де що-небудь роздвоїлося (у 1 знач.); роздвоєна частина чого-небудь.
Остаточно ми не вийшли на царинку, лиш .. вниз, себто мов у яругу в роздвоєння гори (О. Кобилянська);
Дмитро, вплівши правицю в тугий сніп, знайшов ногою роздвоєння війя і стрибнув на тік (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)