роздмухуватися
РОЗДМУ́ХУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗДМУ́ХАТИСЯ, ається, док.
1. Починати горіти сильніше внаслідок припливу повітря.
Загуло, роздмухуючись, горно (Гончар, III, 1959, 93);
// Починати яскраво світитися, палати (про іскри, вогонь, полум’я).
*Образно. Іскри роздмухуються. Полум’я охоплює всі країни (Ірчан, II, 1958, 11).
2. Починати сильно віяти, дути (про вітер).
Роздмухався вітер, — Наспівую я (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 42).
3. тільки недок. Пас. до роздму́хувати.
Словник української мови (СУМ-11)