роздобутий

РОЗДОБУ́ТИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до роздобу́ти.

Двері на балкон були завішені одинарною парчевою шторою, хто вже зна де роздобутою хазяйновитим завгоспом (Збан., Сеспель, 1961, 26);

Тадик сидів за столом у чорному випрасуваному костюми,.. білій сорочці з краваткою-метеликом і опереточнім циліндрі, роздобутому у костюмерному цеху зіньківського клубу (Тют., Вир, 1964, 419).

2. у знач. прикм. Придбаний (перев. з труднощами).

Їй віддавали свій чай, роздобутим йодом змащували рани (Хижняк, Тамара, 1959, 155);

Мати, коли я, забувши все на світі, припадав до роздобутої книги, не раз гримала на мене (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 38).

Значення в інших словниках

1. роздобутий — роздобу́тий дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. роздобутий — [роздоубутией] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і  Орфоепічний словник української мови
3. роздобутий — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до роздобути. 2》 у знач. прикм.Придбаний (перев. з труднощами).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. роздобутий — РОЗДОБУ́ТИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до роздобу́ти. Двері на балкон були завішені одинарною парчевою шторою, хто вже зна де роздобутою хазяйновитим завгоспом (Ю. Збанацький); Тадик сидів за столом у чорному випрасуваному костюмі, ..  Словник української мови у 20 томах