роздощитися
РОЗДОЩИ́ТИСЯ, и́ться, док., безос. Почати безперестанку дощити.
Здається, краще буде, як я виберусь в Київ раніше, ніж було думала!.. До того ж роздощи-лось (Л. Укр., V, 1956, 279);
По-справжньому не роздощилося, а сіялося потрошку щось мокре та сіре (Мур., Бук. повість, 1959, 209).
Словник української мови (СУМ-11)