розділити —
розділи́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
розділити —
[роз'д'ілитие] -л'у, роуз'д'ілиеш; нак. -ли, -л'іт'
Орфоепічний словник української мови
розділити —
див. розділяти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розділити —
РОЗДІЛИ́ТИ див. розділя́ти.
Словник української мови у 20 томах
розділити —
розділя́ти (діли́ти) / розділи́ти ло́же (по́стіль) з ким і без додатка. Бути з ким-небудь в інтимних стосунках. (Кассандра:) Троянки у неволі — і живі!...
Фразеологічний словник української мови
розділити —
ВІДДІЛЯ́ТИ що від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ кого, що, ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИ кого, що, РОЗМЕЖО́ВУВАТИ що, РОЗ'Є́ДНУВАТИ кого. — Док.
Словник синонімів української мови