Великий тлумачний словник сучасної мови

розділити

розділи́ти

див. розділяти.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розділити — розділи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. розділити — [роз'д'ілитие] -л'у, роуз'д'ілиеш; нак. -ли, -л'іт'  Орфоепічний словник української мови
  3. розділити — РОЗДІЛИ́ТИ див. розділя́ти.  Словник української мови у 20 томах
  4. розділити — розділя́ти (діли́ти) / розділи́ти ло́же (по́стіль) з ким і без додатка. Бути з ким-небудь в інтимних стосунках. (Кассандра:) Троянки у неволі — і живі!...  Фразеологічний словник української мови
  5. розділити — ВІДДІЛЯ́ТИ що від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ кого, що, ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИ кого, що, РОЗМЕЖО́ВУВАТИ що, РОЗ'Є́ДНУВАТИ кого. — Док.  Словник синонімів української мови
  6. розділити — Розділи́ти, -ділю́, -ді́лиш, -ді́лять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розділити — РОЗДІЛИ́ТИ див. розділя́ти.  Словник української мови в 11 томах
  8. розділити — Розділити, -ся см. розділяти, -ся.  Словник української мови Грінченка