розжива
РОЗЖИ́ВА, и, ж., розм., рідко. Дія за знач. розжива́тися 1, 2.
На розжи́ву — для придбання чого-небудь, для обзаведення чимсь.
— Він і весілля відбуде, і скриню мою віддасть, і материні подушки; та грошей не дасть нам на розживу ні копійки (Кв.-Осн., II, 1956, 258).
Словник української мови (СУМ-11)