роззявляка

РОЗЗЯВЛЯ́КА, и, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що роззя́ва.

Роззявляка, чого ти тут стоїш! тут тебе вовки поснідають (Номис, 1864, № 6584);

Ой у лісі на орісі Сухая ломака, — Один писар у хуторі, Да й той роззявляка (Чуб., V, 1874, 1178);

[Орлик:] «Мене там вперше куля охрестила»! Знайшов, чим хвалитися. Мовляв, їхала роззявляка та проворняці дишлом в рот… (Лев., Драми.., 1967, 94).

Значення в інших словниках

1. роззявляка — роззявля́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. роззявляка — див. неуважний  Словник синонімів Вусика
3. роззявляка — -и, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що роззява.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. роззявляка — РОЗЗЯВЛЯ́КА, и, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що роззя́ва. Роззявляка, чого ти тут стоїш! тут тебе вовки поснідають (Номис); Ой у лісі на орісі Сухая ломака, – Один писар у хуторі, Да й той роззявляка (П.  Словник української мови у 20 томах
5. роззявляка — РОЗЗЯ́ВА ч. і ж., розм. (неуважна людина), РОЗЗЯВЛЯ́КА розм., РОЗТЯ́ПА розм., РОЗТЯПА́КА розм., РОЗТЕЛЕ́ПА фам., ҐА́ВА зневажл., ВОРО́НА зневажл., ШЛАПА́К ч., зневажл., СОЛОПІ́Й ч., розм., РОЗВЕ́ЗА розм. — Ач, роззява!...  Словник синонімів української мови
6. роззявляка — Роззявляка, -ки об. = роззява. Ном. № 6584, 6594. Грин. ІІІ. 67. Один писарь у хуторі, да й той роззявляка. Чуб.  Словник української мови Грінченка