розказаний

РОЗКАЗА́НИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розказа́ти.

Не вважаючи на всі розказані Іваном страхи, Соломії трохи розвиднілось (Коцюб., І, 1955, 382);

Вже були переспівані всі пісні, розказані всі веселі історії (Хор., Ковила, 1960, 53);

// у знач. ім. розка́зане, ного, с. Те, про що йшла розмова.

Не засинає хлопець, думає про розказане батьком (Головко, II, 1957, 214);

// розка́зано, безос. присудк. сл.

Скільки дійсних випадків, і казок, і кривавих легенд було розказано цієї ночі попід тинами (Головко, II, 1957, 237).

Значення в інших словниках

1. розказаний — розка́заний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розказаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розказати. || розказано, безос. присудк. сл. || у знач. ім. розказане, -ного, с. Те, про що йшла розмова.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розказаний — РОЗКА́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розказа́ти. Не вважаючи на всі розказані Іваном страхи, Соломії трохи розвиднілось (М. Коцюбинський); Вже були переспівані всі пісні, розказані всі веселі історії (А.  Словник української мови у 20 томах
4. розказаний — Розка́заний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)