розказаний

розка́заний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до розказати.

|| розказано, безос. присудк. сл.

|| у знач. ім. розказане, -ного, с. Те, про що йшла розмова.

Значення в інших словниках

1. розказаний — розка́заний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розказаний — РОЗКА́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розказа́ти. Не вважаючи на всі розказані Іваном страхи, Соломії трохи розвиднілось (М. Коцюбинський); Вже були переспівані всі пісні, розказані всі веселі історії (А.  Словник української мови у 20 томах
3. розказаний — Розка́заний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розказаний — РОЗКАЗА́НИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розказа́ти. Не вважаючи на всі розказані Іваном страхи, Соломії трохи розвиднілось (Коцюб., І, 1955, 382); Вже були переспівані всі пісні, розказані всі веселі історії (Хор., Ковила, 1960, 53); // у знач. ім.  Словник української мови в 11 томах