розквилитися
РОЗКВИЛИ́ТИСЯ, лю́ся, ли́шся, док., фольк. Почати видавати сильні, гучні звуки; розкричатися (про птахів);
// перен. Почати плакати, ридати; розплакатися, розридатися.
Отак, згадуючи, розквилиться було старенька (Вовчок, VI, 1956, 298).
Словник української мови (СУМ-11)