розкиданість
РОЗКИ́ДАНІСТЬ¹, ності, ж. Властивість за знач. розки́даний¹ 2 — 5.
Скільки говорено про «широку російську натуру», під якою частенько розумілося недбальство, розкиданість, слабовольність, розпущеність і т. ін., але ж Володимир Ілліч Ленін мав на увазі аж ніяк не ці прикмети, коли писав свою геніально-проникливу статтю «Про національну гордість великоросів» (Рильський, Веч. розмови, 1964, 80).
РОЗКИ́ДАНІСТЬ², ності, ж. Стан за знач. розки́даний² 2,3.
Малі розміри полів та їх розкиданість призводять до непродуктивних холостих переїздів (Хлібороб Укр., 11, 1967, 12).
Словник української мови (СУМ-11)