розкипати

РОЗКИПА́ТИ, а́є, недок., РОЗКИПІ́ТИ, и́ть, док.

1. Те саме, що РОЗКИПА́ТИСЯ 1.

Так розкипіла [картоплина], що з неї облізла майже вся шкірка (Багмут, Опов., 1959, 11);

— А пшінце розкипіло та й добреньке. Коли б ще дав бог курятинку, а ще краще перепелятинку, то вже б справжнісінький чумацький був кулешик (Тют., Вир, 1964, 81).

Значення в інших словниках

1. розкипати — розкипа́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розкипати — -ає, недок., розкипіти, -ить, док. Те саме, що розкипатися 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкипати — РОЗКИПА́ТИ, а́є, недок., РОЗКИПІ́ТИ, и́ть, док. Те саме, що розкипа́тися 1. Так розкипіла [картоплина], що з неї облізла майже вся шкірка (І. Багмут); – А пшінце розкипіло та й добреньке.  Словник української мови у 20 томах
4. розкипати — РОЗВА́РЮВАТИСЯ (від варіння ставати розсипчастим, крихким), РОЗКИПА́ТИСЯ, РОЗКИПА́ТИ, УПРІВА́ТИ (ВПРІВА́ТИ), РОЗІМЛІВА́ТИ, УМЛІВА́ТИ розм. (під тривалою дією великого тепла). — Док.  Словник синонімів української мови