розкипати

РОЗВА́РЮВАТИСЯ (від варіння ставати розсипчастим, крихким), РОЗКИПА́ТИСЯ, РОЗКИПА́ТИ, УПРІВА́ТИ (ВПРІВА́ТИ), РОЗІМЛІВА́ТИ, УМЛІВА́ТИ розм. (під тривалою дією великого тепла). — Док.: розвари́тися, розкипі́тися, розкипі́ти, упрі́ти (впрі́ти), розімлі́ти, умлі́ти. І хоч борщ Віталиків зовсім розварився та ще й пересолений, але вони обоє присьорбують страву охоче, мати навіть підхвалює (О. Гончар); Розкипається горох (С. Руданський); — А пшінце розкипіло та й добреньке (Григорій Тютюнник); Страва давно стояла в печі: ще як у волость ішла Мотря, то засунула, щоб упрівала (Панас Мирний); Риба геть розімліла — не розбереш, де хвіст, де голова (Ю. Збанацький); В печі вже напалено і борщ умліває, обгорнутий попелом (Є. Гуцало).

Значення в інших словниках

1. розкипати — розкипа́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розкипати — -ає, недок., розкипіти, -ить, док. Те саме, що розкипатися 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкипати — РОЗКИПА́ТИ, а́є, недок., РОЗКИПІ́ТИ, и́ть, док. Те саме, що розкипа́тися 1. Так розкипіла [картоплина], що з неї облізла майже вся шкірка (І. Багмут); – А пшінце розкипіло та й добреньке.  Словник української мови у 20 томах
4. розкипати — РОЗКИПА́ТИ, а́є, недок., РОЗКИПІ́ТИ, и́ть, док. 1. Те саме, що РОЗКИПА́ТИСЯ 1. Так розкипіла [картоплина], що з неї облізла майже вся шкірка (Багмут, Опов., 1959, 11); — А пшінце розкипіло та й добреньке.  Словник української мови в 11 томах