розколупувати

РОЗКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗКОЛУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Колупаючи, робити дірку, ямку, заглиблення і т. ін. у чому-небудь.

Лесик схопив велику гіллячку і теж почав з другого боку розколупувати снігову загату (Забіла, Катруся.., 1955, 81);

// Копаючи, роздовбувати землю.

Хоха, стоячи біля самої води, довгим заступом розколупував укіс, звільняючи шлях водяній стихії (Десняк, II, 1955, 337).

2. Колупаючи, розбирати що-небудь.

— Коли наші прогнали гітлерівців, Семен розкопав чи знайшов на полі патрон.. Ну й почав розколупувати (Коп., Земля.., 1957, 129);

Я не сказав їй [матері] тільки про те, що Юрчик сам розколупав капсуль патрона (Сміл., Сашко, 1957, 43).

Значення в інших словниках

1. розколупувати — розколу́пувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розколупувати — -ую, -уєш і рідко розколуплювати, -юю, -юєш, недок., розколупати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Колупаючи, робити дірку, ямку, заглиблення і т. ін. у чому-небудь. || Копаючи, роздовбувати землю. 2》 Колупаючи, розбирати що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розколупувати — РОЗКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗКОЛУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Колупаючи, робити дірку, ямку, заглиблення і т. ін. у чому-небудь.  Словник української мови у 20 томах