розколупувати
РОЗКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗКОЛУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Колупаючи, робити дірку, ямку, заглиблення і т. ін. у чому-небудь.
Лесик схопив велику гіллячку і теж почав з другого боку розколупувати снігову загату (Забіла, Катруся.., 1955, 81);
// Копаючи, роздовбувати землю.
Хоха, стоячи біля самої води, довгим заступом розколупував укіс, звільняючи шлях водяній стихії (Десняк, II, 1955, 337).
2. Колупаючи, розбирати що-небудь.
— Коли наші прогнали гітлерівців, Семен розкопав чи знайшов на полі патрон.. Ну й почав розколупувати (Коп., Земля.., 1957, 129);
Я не сказав їй [матері] тільки про те, що Юрчик сам розколупав капсуль патрона (Сміл., Сашко, 1957, 43).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розколупувати — розколу́пувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- розколупувати — -ую, -уєш і рідко розколуплювати, -юю, -юєш, недок., розколупати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Колупаючи, робити дірку, ямку, заглиблення і т. ін. у чому-небудь. || Копаючи, роздовбувати землю. 2》 Колупаючи, розбирати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розколупувати — РОЗКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗКОЛУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Колупаючи, робити дірку, ямку, заглиблення і т. ін. у чому-небудь. Словник української мови у 20 томах