1. Словник української мови у 20 томах

розколупувати

РОЗКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗКОЛУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

1. Колупаючи, робити дірку, ямку, заглиблення і т. ін. у чому-небудь.

Лесик схопив велику гіллячку і теж почав з другого боку розколупувати снігову загату (Н. Забіла);

// Копаючи, роздовбувати землю.

Хоха, стоячи біля самої води, довгим заступом розколупував укіс, звільняючи шлях водяній стихії (О. Десняк).

2. Колупаючи, розбирати що-небудь.

– Коли наші прогнали гітлерівців, Семен розкопав чи знайшов на полі патрон .. Ну й почав розколупувати (О. Копиленко);

Я не сказав їй [матері] тільки про те, що Юрчик сам розколупав капсуль патрона (Л. Смілянський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розколупувати — розколу́пувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розколупувати — -ую, -уєш і рідко розколуплювати, -юю, -юєш, недок., розколупати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Колупаючи, робити дірку, ямку, заглиблення і т. ін. у чому-небудь. || Копаючи, роздовбувати землю. 2》 Колупаючи, розбирати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розколупувати — РОЗКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗКОЛУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКОЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Колупаючи, робити дірку, ямку, заглиблення і т. ін. у чому-небудь. Словник української мови в 11 томах