розкольництво

РОЗКО́ЛЬНИЦТВО, а, с. Діяльність, поведінка розкольника.

Борючись проти бакуністів і викриваючи їх прийоми фракційної діяльності, вони [К. Маркс і Ф. Енгельс] разом з тим викрили деякі спільні риси тактики розкольництва (Ком. Укр., 9, 1964, 27).

Значення в інших словниках

1. розкольництво — розко́льництво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. розкольництво — -а, с. Діяльність, поведінка розкольника.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкольництво — РОЗКО́ЛЬНИЦТВО, а, с. Діяльність, поведінка розкольника. Часи розкольництва.  Словник української мови у 20 томах