розкорчовувати
РОЗКОРЧО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКОРЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Розчищати яку-небудь ділянку, виконуючи, вириваючи корчі дерев, чагарників.
— Розкорчовувати сіножаті, зрізати купини, своєчасно підсівати трави та файно удобрювати. Почнемо перші і людей піднімемо.— Катерину підтримали (Хлібороб Укр., 11, 1966, 34);
Колгоспники розкорчували серед незайманих лісів до 500 гектарів землі (Вол., Сади.., 1950, 119).
Словник української мови (СУМ-11)