розкошолюбство

РОЗКОШОЛЮ́БСТВО, а, с., заст. Пристрасть, любов до розкоші, розкішного життя;

// Те саме, що розко́шество.

— То я тобі пораю: збери геть-чисто усі свої вчені книжечки, хрест-навхрест зв’яжи їх ремінчиком, заміни панські шовкові сорочки на полотняні, попрощайся з розкошолюбством і йди з мого достатку, з моєї кам’яниці в народ (Стельмах, І, 1962, 108).

Значення в інших словниках

1. розкошолюбство — розкошолю́бство іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. розкошолюбство — -а, с. Пристрасть, любов до розкоші, розкішного життя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкошолюбство — РОЗКОШОЛЮ́БСТВО, а, с., заст. Пристрасть, любов до розкоші, розкішного життя. – То я тобі пораю: збери геть-чисто усі свої вчені книжечки, хрест-навхрест зв'яжи їх ремінчиком, заміни панські шовкові сорочки на полотняні...  Словник української мови у 20 томах
4. розкошолюбство — РО́ЗКІШ (життєва вигода, пов'язана з багатством; розкішне життя); ПИШНО́ТА, РОЗКО́ШЕСТВО, ПИХА́ розм.; РОЗКОШУВА́ННЯ, РОЗКОШОЛЮ́БСТВО (розкішне життя).  Словник синонімів української мови