розкошолюбство
РОЗКОШОЛЮ́БСТВО, а, с., заст. Пристрасть, любов до розкоші, розкішного життя;
// Те саме, що розко́шество.
— То я тобі пораю: збери геть-чисто усі свої вчені книжечки, хрест-навхрест зв’яжи їх ремінчиком, заміни панські шовкові сорочки на полотняні, попрощайся з розкошолюбством і йди з мого достатку, з моєї кам’яниці в народ (Стельмах, І, 1962, 108).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розкошолюбство — розкошолю́бство іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
- розкошолюбство — -а, с. Пристрасть, любов до розкоші, розкішного життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розкошолюбство — РОЗКОШОЛЮ́БСТВО, а, с., заст. Пристрасть, любов до розкоші, розкішного життя. – То я тобі пораю: збери геть-чисто усі свої вчені книжечки, хрест-навхрест зв'яжи їх ремінчиком, заміни панські шовкові сорочки на полотняні... Словник української мови у 20 томах
- розкошолюбство — РО́ЗКІШ (життєва вигода, пов'язана з багатством; розкішне життя); ПИШНО́ТА, РОЗКО́ШЕСТВО, ПИХА́ розм.; РОЗКОШУВА́ННЯ, РОЗКОШОЛЮ́БСТВО (розкішне життя). Словник синонімів української мови