розкуматися

РОЗКУМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Припинити кумівські стосунки; перестати куматися.

Я з тією кумою розкумаюся, З куминим дівчам повінчаюся (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 438);

— Гляди, Федоре, щоб не прийшлось розкуматися!.. — сердито скаже [Олексій Іванович] й піде (Мирний, IV, 1955, 233).

Значення в інших словниках

1. розкуматися — розкума́тися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розкуматися — -аюся, -аєшся, док., розм. Припинити кумівські стосунки; перестати куматися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкуматися — РОЗКУМА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Припинити кумівські стосунки; перестати куматися. Я з тією кумою розкумаюся, З куминим дівчам повінчаюся (з народної пісні); – Гляди, Федоре, щоб не прийшлось розкуматися!.. – сердито скаже [Олексій Іванович] й піде (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах